Так уже склалося традиційно, що учні нашої школи кожного року беруть участь у різноманітних творчих конкурсах. Звичайно, найбільш пишаємося тими, хто досяг найкращих результатів. Цього року вже втретє наші школярі - учасники Всеукраїнського конкурсу  есе «Я – європеєць». За його результатами, учениця 11 класу Дмитрук Іванна як авторка однієї з кращих робіт була запрошена до участі в Міжнародній поїздці Польщею та Литвою, яка організовувалася в рамках спільної діяльності Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Серце до серця» та Литовської громадської організації «Від серця до серця» за підтримки Посольства Литовської Республіки в Україні. Ця екскурсія – це можливість пізнати життя зарубіжжя не з екрану телевізора, а наживо, познайомитися з однолітками, у яких такі ж уподобання, прилучитися до невичерпного джерела історичного минулого Європи. Ще до поїздки Іванні доручили вести записи про побачене, ось що змогли прочитати учні школи після завершення екскурсії.

Із щоденних записів Іванни Дмитрук                                      

19 червня. Поїздка розпочалася з міста Львова, звідки в комфортабельному автобусі ми відправилися в місто Люблін. Після поселення відбулася екскурсія старою частиною міста, яка є визначною пам’яткою. Місто вразило історичним минулим: Люблінський замок, вузькі вулички, кам’яні старовинні будинки зі своїм минулим, бруківка, костел, площа Ринок, ратуша. Воно зберегло такий вигляд,  яким був колись Люблін у XVI столітті, тому склалося враження, що потрапила у середньовіч, познайомилася з побутом і звичаями тамтешнього населення, яке представляло різні національності: поляків,євреїв, росіян, італійців, німців, французів, голландців та англійців. Тут проходили шляхи Хрестових походів, проживали різноманітні рицарські ордени. Здивувала вулиця Музикантів, колись на ній селилися лише ті люди, які мали музичний хист. Вони знайомилися між собою, одружувалися й вірили, що у дітей, які народяться від такого шлюбу, також буде хист до музики. На жаль, зараз у будинках Старого міста проживає мало мешканців, бо це дуже дорого й заборонена реставрація. 

20 червня. Дещо втомив переїзд до міста Вільнюса, але Литовська столиця сподобалася надзвичайно, оскільки в перший день прогулялася вечірнім містом, пройшла повз Вільнюський університет, резиденцію президента Литви, храми. Сподобалося різнокольорове освітлення, скульптури, крутилася на дивному камені в центрі міста й загадала бажання, яке має обов’язково збутися.

21 червня. Побувала в університеті міста Вільнюса,  найдавнішому й найбільшому вищому навчальному закладі Литви – це 12 факультетів, 8 інститутів, 10 дослідницьких центрів. Тут знаходиться найстаріша в Литві бібліотека, яка вразила своїми масштабами. У ній збережений старовинний інтер’єр, меблі, книги. Піднялася в обсерваторію, переді мною розкинулася панорама міста з дивовижними дахами та будинками. На одній зі стін університету розміщена меморіальна дошка Т.Шевченку, який за життя разом з паном Енгельгартом перебував у місті, яке у той час називалося Вільно. У Литовському національному центрі крові зустрічаюся з його директором Іоанною Бікульчєнє, яка займається ще й волонтерською діяльністю, часто приїздить в Україну, допомагає воїна АТО. Екскурсанти, яким виповнилося 18 років мали змогу стати донорами, інші ж учасники, серед яких була і я, дізналися групу крові, резус-фактор, з’ясували рівень гемоглобіну. Натомість отримали подарунки – солодощі, портативне зарядне, чашку. Побачила, як перевіряють кров, виготовляють плазму. І ось я подорожую до колишньої столиці Великого князівства Литовського міста Тракай - найгарнішого куточка Литви. Перелік визначних пам'яток маленького містечка вражає: стародавній замок – резиденція литовських князів, костел, дерев'яні будиночки, парки з шістьма озерами, палац і ще багато цікавого. В одному з кафе можна замовити місцеві пиріжки, які виготовляються за давнім рецептом. Здивував звичай давніх литовців жити окремо жінкам і чоловікам.  22 червня. Варшаво, здраствуй! Древнє місто Варшава було відоме ще з ХІІІ століття, у 1596 році стає столицею Польщі. Місто, яке часто називають північним Парижем, неодноразово руйнувалося, але щоразу гідно відбудовувалось і повертало собі столичну велич. Історія просто захоплює! Екскурсія містом. Багато крамничок із сувенірами. Поряд неквапливе минуле й стрімке сучасне. Життя вирує, вечірня Варшава радо зустрічає мене міріадами вогників. P.S.  Європо, до побачення! Хочу ще не раз зустрітися, пізнати глибше твою культуру, традиції, історію. Варто моїм співвітчизникам навчитися в тебе берегти минуле та передавати його наступним поколінням, бо ми – європейці.

Людмила Демидюк, заступник директора школи з НВР  ЗОШ І-ІІІ ступеня с.Маньків, Іванна Дмитрук, випускниця школи 2016 року.